фасян-цзун
ФАСЯН-ЦЗУН, -а, ж. Китайська буддійська школа, заснована у 7-му ст.; догматика школи базується на теоретичних розробках віджнянавади, одного з двох провідних напрямів буддизму махаяни; на відміну від хінаяністських шкіл у Фасян-цзун стверджується нереальність не тільки речей і явищ, але й самих дхарм, тобто визнається відсутність у них "власної природи", а отже і сутнісних відмінностей між ними; істинно реальним же вважається якась абсолютна свідомість, що ототожнюється в остаточному підсумку з Буддою; заперечення загальності порятунку стало причиною критики Фасян-цзуна з боку ідеологів інших шкіл за її немахаяністський характер; занепала наприкінці 9 ст.