хутухта
ХУТУХТА, -и, ч. Один з титулів, які носили переродженці ("живі боги") у монгольському ламаїзмі; титул хутухти, як і сама ідея переродженства – втілення богів і реальних осіб буддійської історії в тіла живих людей, запозичений з Тибету; у Монголії на початковому етапі поширення ламаїзму (17-е ст.); хутухтами називали світських феодалів-переродженців; пізніше, з ростом економічної могутності монгольських феодалів, їхні діти, одержуючи духовну освіту, стали називатися хутухтами; згодом хутухта став вважатися найвищим титулом серед осіб духовного звання.