чіпкий
ЧІПКИЙ, а, е. 1. Здатний, спроможний ухопити, втримати що-небудь, вчепитися за кого-, що-небудь (про руки, лапи, пазури і т. ін. ). І не зогледілася Настя, як чіпка материна рука зірвала з неї хустку і пожбурила в скриню (Речм., Весн. грози, 1961, 75); Хтось у сірому костюмі боровся з есесівцем, затиснувши його горло чіпкими пальцями (Хижняк, Килимок, 1961, 55); Дуже багато розплодилося їх [хрущів] тієї весни. Як придивишся до дерева - всюди на молодому листі темніють жовтокрилі жуки з чіпкими лапками (Донч., IV, 1957, 102); // перен., розм. Який прагне захопити, привласнити якнайбільше; загребущий. Мемекали вівці, кудкудакали кури, тікаючи від чіпких татарських рук (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141); // Здатний учепитися, ухопитися (про людину). Одірвав [Іван] легеньку й чіпку, як реп'ях, [дочку] та й кинув із саней далеко в сніг (Вас., І, 1959, 303); // Який чіпляється відростками, вусиками і т. ін. за кого-, що-небудь (про рослини). Росте на них [могилах] подорожник, біленькі "невісточки", чіпкий спориш (Тют., Вир, 1964, 72); Манівцями, плутаючись у чіпкому зеленому горошку, подалися піонери до села (Збан., Таємниця.., 1971, 441); На величних нерухомих кручах, де чіпка ожина і терни, захололо важко й неминучо вікове тавро старовини (Забіла, Поезії, 1963, 100).
2. перен. Який швидко схоплює, помічає навколишнє, добре запам'ятовує, аналізує (про погляд, пам'ять, розум і т. ін. ). У нього чіпкий погляд, чіпка думка, його не бентежить, що та думка часом не збігається з іншими, звичними (Мушк., День.., 1967, 65); Художник з чіпким, спостережливим оком, Головко вміє переконати читача поетичною достовірністю своєї розповіді (Не ілюстрація.., 1967, 175); Його чіпкий, метикуватий від природи розум не знає втоми (Гончар, IV, 1960, 474).
3. перен., розм. Який уперто стоїть на своєму, завзято, наполегливо добивається якоїсь мети. Той чабан з орденом, чіпкий, як смола в спеку, Явтух Сторчак підняв цілий гвалт, що його худоба стоїть у загороді під відкритим небом (Кучер, Прощай.., 1957, 211); // Який свідчить про таку упертість, наполегливість. Ця тендітна жінка взяла на свої плечі величезну відповідальність. І думаєш: звідки в неї такий чудовий сплав чіпкої хазяйської хватки, керівничої зрілості й доброго дерзання? (Вітч., 9, 1964, 210); // до чого. Те саме, що охочий 2. Його старший, чіпкий до всього, що пахне зиском, брат має цілковиту рацію (Стельмах, І, 1962, 326); Не знав він, також напевне, чи читав його книжку цей чіпкий до пасовиськ та лук агроном (Рудь, Гомін.., 1959, 22).
4. перен., розм. Те саме, що заразливий. Віспа - чіпка хвороба (Сл. Гр.); Страх! Прищеплений дитині, виплеканий анормальними умовами суспільними, він стає чіпкою пошестю... (Коцюб., І, 1955, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чіпкий | чіпка | чіпке | чіпкі |
Родовий | чіпкого | чіпкої | чіпкого | чіпких |
Давальний | чіпкому | чіпкій | чіпкому | чіпким |
Знахідний | чіпкий, чіпкого | чіпку | чіпке | чіпкі, чіпких |
Орудний | чіпким | чіпкою | чіпким | чіпкими |
Місцевий | на/у чіпкому, чіпкім | на/у чіпкій | на/у чіпкому, чіпкім | на/у чіпких |
чіпок
ЧІПОК1, пка, ч. Зменш. до чіп1. Ганна підбігла на хвилину до бігунків, щоб напитися води з барильця, вмощеного позаду, стала на коліна, одіткнула чіпок, припала вустами до цівки (Ю. Янов., Мир, 1956, 98).
ЧІПОК2, пка, ч., розм. Те саме, що очіпок. Вийшла матушка ще молода на взір, чорнява, в білому простенькому чіпкові (Н.-Лев., І, 1956, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чіпок | чіпки |
Родовий | чіпка | чіпків |
Давальний | чіпкові, чіпку | чіпкам |
Знахідний | чіпок | чіпки |
Орудний | чіпком | чіпками |
Місцевий | на/у чіпку | на/у чіпках |
Кличний | чіпку | чіпки |