яс
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Яс | Яси |
Родовий | Яса | Ясів |
Давальний | Ясові, Ясу | Ясам |
Знахідний | Яса | Ясів |
Орудний | Ясом | Ясами |
Місцевий | на/у Ясі, Ясові | на/у Ясах |
Кличний | Ясе | Яси |
яса
ЯСА, и, ж., заст. 1. Сигнал (у 1 знач.), знак. Понавкруги [навколо] ж гуде Орда хижа та жде, Коли дасть на грабіжку він ясу (Манж., Тв., 1955, 83); Вернулася Ізольда Білорука. Трістан питає: - Що? Яка яса? - Щось мріє там далеко у просторі.- Щось біле?! - Чорне, як моя коса (Л. Укр., І, 1951, 415); Тепер я зрозумів, що потаємні сили І затамовані бурхливі голоси, Як зимова вода, під кригою струмили, Лише чекаючи весняної яси, Щоб повінню залить болота і долини (Рильський, Поеми, 1957, 266).
2. Чутка, поголос. @ Пускати (пустити) ясу див. пускати.
3. Гучні звуки, гуркіт, грім. Я в серці, друзі, пронесу Гармат важких страшну ясу (Мал., Битва, 1943, 52).
4. Вітання гарматними залпами; салют. Турки-яничари од галери одвертали, До города Цареграда убігали, Із дванадцяти штук гармат гримали, Ясу воздавали [віддавали] (Укр.. думи.., 1955, 46); Гули в морозній вишині Церковні дзвони голосні, Розкати дальної яси, Народу світлі голоси (Бажан, Роки, 1957, 231).
5. Данина. [Мавка (черкає себе серпом по руці, кров бризкає на золоті коси Русалки Польової) ]: Ось тобі, сестро, яса! (Л. Укр., III, 1952, 234).
6. поет. Світло, сяйво. «Дивовижна краса!» Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 129).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | яса | яси |
Родовий | яси | яс |
Давальний | ясі | ясам |
Знахідний | ясу | яси |
Орудний | ясою | ясами |
Місцевий | на/у ясі | на/у ясах |
Кличний | ясо | яси |