бабкуватий
БАБКУВАТИЙ, а, е, діал. Старкуватий, зморшкуватий. Він став зовсім бабкуватий (Сл. Гр.); Бабкуватим обличчям сміється сторож (Стельмах, Хліб.., 1959, 266).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бабкуватий | бабкувата | бабкувате | бабкуваті |
Родовий | бабкуватого | бабкуватої | бабкуватого | бабкуватих |
Давальний | бабкуватому | бабкуватій | бабкуватому | бабкуватим |
Знахідний | бабкуватий, бабкуватого | бабкувату | бабкувате | бабкуваті, бабкуватих |
Орудний | бабкуватим | бабкуватою | бабкуватим | бабкуватими |
Місцевий | на/у бабкуватому, бабкуватім | на/у бабкуватій | на/у бабкуватому, бабкуватім | на/у бабкуватих |