бадьор
БАДЬОР, -у, ч., діал. 1. Бадьорість. 2. Спритність.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бадьор | бадьори |
Родовий | бадьору | бадьорів |
Давальний | бадьорові, бадьору | бадьорам |
Знахідний | бадьор | бадьори |
Орудний | бадьором | бадьорами |
Місцевий | на/у бадьорі | на/у бадьорах |
Кличний | бадьоре | бадьори |