балагур
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | балагур | балагури |
Родовий | балагура | балагурів |
Давальний | балагурові, балагуру | балагурам |
Знахідний | балагура | балагурів |
Орудний | балагуром | балагурами |
Місцевий | на/у балагурі, балагурові | на/у балагурах |
Кличний | балагуре | балагури |
балагурити
БАЛАГУРИТИ, рю, риш, недок., розм., рідко. Говорити, розмовляти про щось весело, дотепно, пересипаючи мову жартами. Щось балагурили довгенько (Котл., І, 1952, 146); Вони, сидячи на порожній бочці, балагурили далі (Фр., III, 1950, 172); - Час дорогий... ніколи тут балагурити... (Чендей, Поєдинок, 1962, 38).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | балагурю | балагуримо |
2 особа | балагуриш | балагурите |
3 особа | балагурить | балагурять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | балагуритиму | балагуритимемо |
2 особа | балагуритимеш | балагуритимете |
3 особа | балагуритиме | балагуритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | балагурив | балагурили |
Жіночий рід | балагурила | |
Середній рід | балагурило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | балагурмо | |
2 особа | балагур | балагурте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | балагурячи | |
Минулий час | балагуривши |