балуваний
БАЛУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до балувати. Не балувана людською увагою і ласкою.., Мотя особливо цінувала щирість і відвертість в людях (Коз., Сальвія, 1959, 125).
2. прикм. Розбещений, вередливий. [Олімпіада Іванівна:] От балувана! [Любов:] Хто ж винен, тіточко? (Л. Укр., II, 1951, 9); - Ой, тут же не діти, а бісенята... Ану такі балувані, такі вреднющі (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | балуваний | балувана | балуване | балувані |
Родовий | балуваного | балуваної | балуваного | балуваних |
Давальний | балуваному | балуваній | балуваному | балуваним |
Знахідний | балуваний, балуваного | балувану | балуване | балувані, балуваних |
Орудний | балуваним | балуваною | балуваним | балуваними |
Місцевий | на/у балуваному, балуванім | на/у балуваній | на/у балуваному, балуванім | на/у балуваних |