банькатий
БАНЬКАТИЙ, а, е, вульг. 1. Надто опуклий, витріщений (про очі). - Бряжчать карбованці! - аж крикнув Копронідос, і його здорові, банькаті очі аж закрутились (Н.-Лев., III, 1956, 364); Банькаті, немов аж підпухлі очі боярина ніби хотіли проникнути в душу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 98).
2. Який має такі очі; витрішкуватий. Галина Петрівна враз упізнала банькату англійку (Донч., VI, 1957, 323).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | банькатий | баньката | банькате | банькаті |
Родовий | банькатого | банькатої | банькатого | банькатих |
Давальний | банькатому | банькатій | банькатому | банькатим |
Знахідний | банькатий, банькатого | банькату | банькате | банькаті, банькатих |
Орудний | банькатим | банькатою | банькатим | банькатими |
Місцевий | на/у банькатому, банькатім | на/у банькатій | на/у банькатому, банькатім | на/у банькатих |