баніт
БАНІТ, БАНИТ, а, ч., заст. Людина, оголошена поза законом; вигнанець. [Анна:] А хто баніт, той, звісно, утікач (Л. Укр., III, 1952, 394); Кожен братчик повинен позиватися в братському суді, а за порушення статуту виключають із братства, тобто відлучають від церкви. Тоді він - банит, людина поза законом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 202).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | баніт | баніти |
Родовий | баніта | банітів |
Давальний | банітові, баніту | банітам |
Знахідний | баніта | банітів |
Орудний | банітом | банітами |
Місцевий | на/у баніті, банітові | на/у банітах |
Кличний | баніте | баніти |
баніта
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | баніта | баніти |
Родовий | баніти | баніт |
Давальний | баніті | банітам |
Знахідний | баніту | баніт |
Орудний | банітою | банітами |
Місцевий | на/у баніті | на/у банітах |
Кличний | баніто | баніти |