барда
БАРДА, и, ж., діал. Сокира, тесак. Їм [дітям] часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (Коцюб., II, 1955, 312); Були [в руках] сокири, барди, ломи, киї, рогачі (Смолич, II, 1958, 35).
БАРДА, и, ж. Відходи виробництва на спиртових заводах, що використовуються для годівлі худоби. Він [сотник] почув, що у пана хорунженка у винниці барда добра (Кв.-Осн., II, 1956, 154); Частину картоплі здаємо на спиртовий завод, а звідти одержуємо барду, яку використовуємо для годівлі корів (Колг. Укр., 2, 1959, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | барда | барди |
Родовий | барди | бард |
Давальний | барді | бардам |
Знахідний | барду | барди |
Орудний | бардою | бардами |
Місцевий | на/у барді | на/у бардах |
Кличний | бардо | барди |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | барда | барди |
Родовий | барди | бард |
Давальний | барді | бардам |
Знахідний | барду | барди |
Орудний | бардою | бардами |
Місцевий | на/у барді | на/у бардах |
Кличний | бардо | барди |
бард
БАРД, а, ч. 1. іст. Співець-поет у стародавніх кельтів.
2. Взагалі поет, що оспівує героїв та їхні подвиги. Надто здійнявся серед бардів в німецькому гаю той.. неплідний пафос (Л. Укр., IV, 1954, 133); Він [Т. Г. Шевченко] друг і вчитель найулюбленішого поета-грузина, нашого бояна і барда - Акакія Церетелі (Вітч., 3, 1962, 182); // чого, перен. Про людину, що прославляє кого-, що-небудь. На що розраховує бард мілітаризму, генерал Фуллер? (Смолич, Після війни, 1947, 18).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бард | барди |
Родовий | барда | бардів |
Давальний | бардові, барду | бардам |
Знахідний | барда | бардів |
Орудний | бардом | бардами |
Місцевий | на/у барді, бардові | на/у бардах |
Кличний | барде | барди |