беззмістовний
БЕЗЗМІСТОВНИЙ, а, е. Позбавлений змісту, убогий змістом; пустий. Інтелігенція богуславська, в порівнянні з моїм потікським оточенням, здавалась мені ще більше безкольорною [безколірною] і беззмістовною (Вас., IV, 1960, 35); Виступаючи і в беззмістовних водевілях, - і в поверхових мелодрамах.., він збагачував їх текст самоцвітами своєї фантазії (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 32); // Позбавлений рації, сенсу. Нехай я у серці святе погашу. Нехай упаду в беззмістовній борні я, - Та слово останнє, що я напишу: Марія (Рильський, І, 1956, 37).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | беззмістовний | беззмістовна | беззмістовне | беззмістовні |
Родовий | беззмістовного | беззмістовної | беззмістовного | беззмістовних |
Давальний | беззмістовному | беззмістовній | беззмістовному | беззмістовним |
Знахідний | беззмістовний, беззмістовного | беззмістовну | беззмістовне | беззмістовні, беззмістовних |
Орудний | беззмістовним | беззмістовною | беззмістовним | беззмістовними |
Місцевий | на/у беззмістовному, беззмістовнім | на/у беззмістовній | на/у беззмістовному, беззмістовнім | на/у беззмістовних |