безперервний
БЕЗПЕРЕРВНИЙ, а, е. Який не переривається; суцільний. Безперервним шнуром тяглись вози (Вільде, Сестри.., 1958, 246); Вулицею йшли безперервні колони військ (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 201); // Який відбувається весь час, не припиняючись; постійний, безупинний. Спрямований вплив нашої партії забезпечує безперервний технічний прогрес народного господарства СРСР (Рад. Укр., 13. ХІ 1948, 13); Між шахтою та залізницею підтримувався безперервний рух (Трубл., III, 1956, 403).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безперервний | безперервна | безперервне | безперервні |
Родовий | безперервного | безперервної | безперервного | безперервних |
Давальний | безперервному | безперервній | безперервному | безперервним |
Знахідний | безперервний, безперервного | безперервну | безперервне | безперервні, безперервних |
Орудний | безперервним | безперервною | безперервним | безперервними |
Місцевий | на/у безперервному, безперервнім | на/у безперервній | на/у безперервному, безперервнім | на/у безперервних |