безперечний
БЕЗПЕРЕЧНИЙ, а, е. Який не викликає заперечень, проти якого не можна заперечити; безсумнівний, незаперечний, безспірний. "Все на світі має свій кінець" - се таки безперечна правда, бо от і мій лист кінчається (Л. Укр., V, 1956, 438); Його перемога [в диспуті] була безперечна (Ле, Міжгір'я, 1953, 347); Наші досягнення в галузі сільськогосподарської економіки безперечні, зримі, відчутні (Рад. Укр., 7. VIІІ 1958, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безперечний | безперечна | безперечне | безперечні |
Родовий | безперечного | безперечної | безперечного | безперечних |
Давальний | безперечному | безперечній | безперечному | безперечним |
Знахідний | безперечний, безперечного | безперечну | безперечне | безперечні, безперечних |
Орудний | безперечним | безперечною | безперечним | безперечними |
Місцевий | на/у безперечному, безперечнім | на/у безперечній | на/у безперечному, безперечнім | на/у безперечних |