безпорадність
БЕЗПОРАДНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безпорадний. Софія стояла нерухомо, безвладно опустивши руки, обличчя її мало вираз дитячої безпорадності (Л. Укр., III, 1952, 515); Сліпа байдужість охопила Настю. Це була свідомість свого безсилля, самотності, безпорадності (Тулуб, Людолови, І, 1957, 226); І такий розпач раптом пойняв Романа від почуття своєї безпорадності, що спазми здавили горло (Головко, II, 1957, 609).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | безпорадність | безпорадності |
Родовий | безпорадності, безпорадности | безпорадностей |
Давальний | безпорадності | безпорадностям |
Знахідний | безпорадність | безпорадності |
Орудний | безпорадністю | безпорадностями |
Місцевий | на/у безпорадності | на/у безпорадностях |
Кличний | безпорадносте | безпорадності |