безприкладний
БЕЗПРИКЛАДНИЙ, а, е. Який не мав прикладу, ні з чим не зрівнянний; надзвичайний. Безприкладний політ Героя Радянського Союзу Германа Титова був дальшим видатним кроком людини на шляху до зірок (Наука.., 9, 1961, 7); Бути гідним свого народу, нашого героїчного часу, відобразити безприкладний подвиг сучасників - ось до чого закликає партія письменників (Літ. газ., 8. IX 1951, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безприкладний | безприкладна | безприкладне | безприкладні |
Родовий | безприкладного | безприкладної | безприкладного | безприкладних |
Давальний | безприкладному | безприкладній | безприкладному | безприкладним |
Знахідний | безприкладний, безприкладного | безприкладну | безприкладне | безприкладні, безприкладних |
Орудний | безприкладним | безприкладною | безприкладним | безприкладними |
Місцевий | на/у безприкладному, безприкладнім | на/у безприкладній | на/у безприкладному, безприкладнім | на/у безприкладних |