безрозсудний
БЕЗРОЗСУДНИЙ, а, е. Який діє нерозумно, нерозсудливо; нерозсудливий. Такий же він безрозсудний, як і був! (Шовк., Людина.., 1962, 305); // Який здійснюється без обдумування, необачно, суперечить вимогам розуму; нерозумний. [Марія:] Я мушу застерігати тебе від безрозсудних вчинків (Собко, П'єси, 1958, 177); Ми не можемо забувати про воєнну небезпеку, що загострюється безрозсудною, авантюристичною політикою міжнародного імперіалізму (Ком. Укр., 1, 1967, 19).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безрозсудний | безрозсудна | безрозсудне | безрозсудні |
Родовий | безрозсудного | безрозсудної | безрозсудного | безрозсудних |
Давальний | безрозсудному | безрозсудній | безрозсудному | безрозсудним |
Знахідний | безрозсудний, безрозсудного | безрозсудну | безрозсудне | безрозсудні, безрозсудних |
Орудний | безрозсудним | безрозсудною | безрозсудним | безрозсудними |
Місцевий | на/у безрозсудному, безрозсуднім | на/у безрозсудній | на/у безрозсудному, безрозсуднім | на/у безрозсудних |