безрідний
БЕЗРІДНИЙ, а, е. Який не має батьків, родичів; одинокий. Були там і безрідні хлопці, ніхто їх не проводжав, ніхто не плакав за ними (Л. Укр., III, 1952, 568); Бувала коло заповітного каменю й Меланочка, підліток, сирота безрідна, занедбана й занехаяна по наймах (Ю. Янов., II, 1954, 158); // Який утратив або порвав зв'язок із своїм народом, своєю країною. Буржуазні націоналісти та їх двійники безрідні космополіти прагнули змалювати Панаса Мирного відірваним від народу (Вісник АН, 5, 1949, 15); * Образно. А по голому степу, мов та бурлацька доля у світі, помандрувало безрідне покотиполе (Вас., Опов., 1947, 40).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безрідний | безрідна | безрідне | безрідні |
Родовий | безрідного | безрідної | безрідного | безрідних |
Давальний | безрідному | безрідній | безрідному | безрідним |
Знахідний | безрідний, безрідного | безрідну | безрідне | безрідні, безрідних |
Орудний | безрідним | безрідною | безрідним | безрідними |
Місцевий | на/у безрідному, безріднім | на/у безрідній | на/у безрідному, безріднім | на/у безрідних |