безсоромно
БЕЗСОРОМНО. Присл. до безсоромний. Дочка богомільних батьків, забувши давні звичаї й закон Магометів, скрізь безсоромно ходить з одкритим лицем (Коцюб., II, 1955, 142); Хто вона та жінка, що безсоромно приходила до її сина в узбецькій паранджі? (Ле, Міжгір'я, 1953, 127); Ми не пустим на поріг - Торбохвата і хапугу. Що таскав у свій барліг Безсоромно все, що міг! (С. Ол., Вибр., 1959, 250).