безтактний
БЕЗТАКТНИЙ, а, е. Який не виявляє такту, тактовності у поводженні з іншими; нетактовний. Чи не ляпнула часом свекруха здуру щось таке, що образило гостя? Вона ж бо така безтактна! (А.-Дав., За ширмою, 1963, 203); Історія здалась настільки, буденною, що Артамонов не став розпитувати детальніше, та й боявся бути безтактним (Дмит., Розлука, 1957, 216); // Який є виявом нетактовності, свідчить про відсутність такту в кого-небудь. Звичка Ярини втручатися в чужі справи здавалася їй [Ніні] безтактною (Собко, Стадіон, 1954, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безтактний | безтактна | безтактне | безтактні |
Родовий | безтактного | безтактної | безтактного | безтактних |
Давальний | безтактному | безтактній | безтактному | безтактним |
Знахідний | безтактний, безтактного | безтактну | безтактне | безтактні, безтактних |
Орудний | безтактним | безтактною | безтактним | безтактними |
Місцевий | на/у безтактному, безтактнім | на/у безтактній | на/у безтактному, безтактнім | на/у безтактних |