безтурботно
БЕЗТУРБОТНО. Присл. до безтурботний. Вихиливши у вікно голову, вона [Наталя].. пильно дослухалася, а разом із тим приспівувала стиха, неповинна, безтурботно... (Вас., II, 1959, 61); Марина безтурботно і весело щось розповідала (Сміл., Пов. і опов., 1949, 43); - А от погані господарства - це річ інша, до них так безтурботно ставитись ніяк не можна (Мик., II, 1957, 352).