безупинний
БЕЗУПИННИЙ, а, е. Який не спиняється, не робить зупинок у русі, в дії; безперервний. З цим безконечним рухом, з цим безупинним спаданням дрібних крапель пливуть і згадки (Коцюб., II, 1955, 32); В усі кінці країни ідуть по рейках поїзди, невтомні, безупинні (Забіла, Одна сім'я, 1950, 21); // Який не припиняється; постійний. В спокої цім - тривога безупинна Своїм кривавим тріпала крилом, У протиріччях билась мисль єдина (Рильський, Сад.., 1955, 28); Зосереджений погляд свідчив про безупинну, напружену роботу мислі (Жур., Вечір.., 1958, 224).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безупинний | безупинна | безупинне | безупинні |
Родовий | безупинного | безупинної | безупинного | безупинних |
Давальний | безупинному | безупинній | безупинному | безупинним |
Знахідний | безупинний, безупинного | безупинну | безупинне | безупинні, безупинних |
Орудний | безупинним | безупинною | безупинним | безупинними |
Місцевий | на/у безупинному, безупиннім | на/у безупинній | на/у безупинному, безупиннім | на/у безупинних |