безхмарний
БЕЗХМАРНИЙ, а, е. 1. Не закритий або не вкритий хмарами. Сонечко гріло, як і вчора, небо синіло в високості чисте, безхмарне (Коцюб., І, 1955, 133).
2. перен. Нічим не затьмарений; радісний, щасливий. [Петро:] І хочеться мені, щоб життя твоє безхмарним було, як оце небо, і радостей тобі було, як оцих зірок (Собко, П'єси, 1958, 299); Безхмарна юність проліта, Надходять зрілості літа (Уп., Вірші.., 1957, 77).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безхмарний | безхмарна | безхмарне | безхмарні |
Родовий | безхмарного | безхмарної | безхмарного | безхмарних |
Давальний | безхмарному | безхмарній | безхмарному | безхмарним |
Знахідний | безхмарний, безхмарного | безхмарну | безхмарне | безхмарні, безхмарних |
Орудний | безхмарним | безхмарною | безхмарним | безхмарними |
Місцевий | на/у безхмарному, безхмарнім | на/у безхмарній | на/у безхмарному, безхмарнім | на/у безхмарних |