блютус
БЛЮТУС, -у, ч. Технологія бездротового зв’язку, створена групою компаній у 1998 р.; служить для бездротового обміну даними між мобільними телефонами, комп'ютерами, кишеньковими персональними комп’ютерами, принтерами і ноутбуками, електронними ручками, портативними сканерами та іншими мобільними пристроями.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | блютус | блютуси |
Родовий | блютусу | блютусів |
Давальний | блютусові, блютусу | блютусам |
Знахідний | блютус | блютуси |
Орудний | блютусом | блютусами |
Місцевий | на/у блютусі | на/у блютусах |
Кличний | блютусе | блютуси |