божевілець
БОЖЕВІЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. 1. Психічнохвора, божевільна людина.
2. зневажл. Про нерозсудливу, нерозважливу людину. Погана справа!.. Лихий поніс, його туди, до тих божевільців (Коцюб., І, 1955, 163).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | божевілець | божевільці |
Родовий | божевільця | божевільців |
Давальний | божевільцеві, божевільцю | божевільцям |
Знахідний | божевільця | божевільців |
Орудний | божевільцем | божевільцями |
Місцевий | на/у божевільці, божевільцеві | на/у божевільцях |
Кличний | божевільцю | божевільці |