бранний
БРАННИЙ, а, е, ц.-с. Прикм. до брань; воєнний, бойовий. [Ярослав:] Так, вже знялася бранная тривога, Комоні ржуть, почувши дим війни (Коч., III, 1956, 102); Спіть, сини мої високочолі, - сон припав метеликом до вій... Вже пора. Уже на браннім полі розгулявся, запалав двобій... (Криж., Гори.., 1946, 94).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бранний | бранна | бранне | бранні |
Родовий | бранного | бранної | бранного | бранних |
Давальний | бранному | бранній | бранному | бранним |
Знахідний | бранний, бранного | бранну | бранне | бранні, бранних |
Орудний | бранним | бранною | бранним | бранними |
Місцевий | на/у бранному, браннім | на/у бранній | на/у бранному, браннім | на/у бранних |