брязкотіння
БРЯЗКОТІННЯ, я, с. Дія за знач. брязкотіти і звуки, утворювані цією дією. Це брязкотіння і розбудило Каргата (Шовк., Інженери, 1956, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | брязкотіння | брязкотіння |
Родовий | брязкотіння | брязкотінь |
Давальний | брязкотінню | брязкотінням |
Знахідний | брязкотіння | брязкотіння |
Орудний | брязкотінням | брязкотіннями |
Місцевий | на/у брязкотінні | на/у брязкотіннях |
Кличний | брязкотіння | брязкотіння |