брякнути
БРЯКНУТИ1, ну, неш, док. 1. неперех. Задзвеніти з брязком; брязнути. Брякнула защіпка, і вибігла Коханівна Марта (Вовчок, Вибр., 1937, 40); Трамвай брякнув дзвоником, заскреготів колесами й покотився далі (Дмит., Розлука, 1957, 209).
2. перех., розм. З силою кинути. - Я думав гроші! - сказав Пилип і брякнув рака об землю (Мирний, I, 1954, 314).
3. перех., розм. Сказати щось не до речі, не до ладу; бовкнути. - Василь брякнув, що то ти підхопив гроші (Мирний, IV, 1955, 192); Щоб сказати хоч будь-що, дівчина брякнула: - Ну й цікаво з вами гуляти (Дмит., Розлука, 1957, 103).
БРЯКНУТИ2, не, недок. Набрякати, вбираючи в себе вологу; бубнявіти; // Брезкнути (про тіло, обличчя). Яків розмарнів-почервонів... тіло його наливалося, брякло-напухало (Мирний, І, 1954, 292); Йому вже минув тридцять третій рік, і його широке синювате обличчя починало брякнути з самогону (Мик., II, 1957, 283).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брякну | брякнемо |
2 особа | брякнеш | брякнете |
3 особа | брякне | брякнуть |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брякнутиму | брякнутимемо |
2 особа | брякнутимеш | брякнутимете |
3 особа | брякнутиме | брякнутимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | брякнув | брякнули |
Жіночий рід | брякнула | |
Середній рід | брякнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | брякнімо | |
2 особа | брякни | брякніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | брякнучи | |
Минулий час | брякнувши |