бубнити
БУБНИТИ, ню, ниш, недок. 1. Грати на бубні. - Що се? Хто се бубнить? - загомоніли вони [люди] (Фр., VII, 1951, 349); Ніколи ще сільський бохтар Сава Шепа не бубнив так урочисто й переможно, як у цей день (Скл., Карпати, II, 1954, 407); // Утворювати глухі звуки (про бубон); густи. Зо горою бубни бубнять, у повітрі сурми грають (Фр., XI, 1952, 176); Захлиналася гармошка, і бубон бубнив (Головко, І, 1957, 284).
2. розм. Стукати, тарабанити. Він то білів, то червонів на обличчі і нервово бубнив пальцями по столу (Козл., Сонце.., 1957, 37).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубню | бубнимо |
2 особа | бубниш | бубните |
3 особа | бубнить | бубнять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубнитиму | бубнитимемо |
2 особа | бубнитимеш | бубнитимете |
3 особа | бубнитиме | бубнитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бубнив | бубнили |
Жіночий рід | бубнила | |
Середній рід | бубнило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубнімо | |
2 особа | бубни | бубніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бубнячи | |
Минулий час | бубнивши |