бубоніти
БУБОНІТИ, ню, ниш, недок. 1. перех. і без додатка. Говорити невиразно; бурмотіти. Ніби в нас і в хаті повеселішало: і брат заговорить, і братова всміхнеться, й дітвора бубонить, регочеться (Вовчок, І, 1955, 4); Семенець стояв серед шляху один, длубався в своєму гаманці і щось бубонів сам до себе (Вас., II, 1959, 49); - Який може бути сон, - бубонів професор. - Я давно втратив сон (Кучер, Чорноморці, 1956, 178); // Неголосно читати, вивчати урок. Деякі [школярі] сиділи.. і бубоніли завдану лекцію (Фр., І, 1955, 239).
2. неперех. Дрібно стукати. Щось глухо бубонить біля вікна - все стук і стук з самісінького ранку... (Голов., Поезії, 1955, 104); В чорні шибки б'ються перші вогкі сніжинки, глухо бубонять важкими мокрими кульками у скло (Коз., Зол. грамота, 1939, 13).
3. неперех. Бити в бубон; грати (про бубон). "Лихо буде", - бубонить бубон на весь куток та до скрипки прислухається (Кос., Новели, 1962, 18).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубоню | бубонимо |
2 особа | бубониш | бубоните |
3 особа | бубонить | бубонять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубонітиму | бубонітимемо |
2 особа | бубонітимеш | бубонітимете |
3 особа | бубонітиме | бубонітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бубонів | бубоніли |
Жіночий рід | бубоніла | |
Середній рід | бубоніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бубонімо | |
2 особа | бубони | бубоніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бубонячи | |
Минулий час | бубонівши |