бундючитися
БУНДЮЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. Поводитися бундючно, чванливо. [Микола:] Він живе тілько тут, бач, возний - так і бундючиться, що помазався паном (Котл., II, 1953, 28); - Ти гляди мені, жени коні під самісінький ганок: треба бундючиться! - навчав отець - Харитін погонича (Н.-Лев., III, 1956, 168); Він [пан Купа], запорожець колишній, бундючиться, величається.. супроти простих людей (Ільч., Козацьк. роду... 1958, 219).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бундючуся | бундючимося |
2 особа | бундючишся | бундючитеся |
3 особа | бундючиться | бундючаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бундючитимуся | бундючитимемося |
2 особа | бундючитимешся | бундючитиметеся |
3 особа | бундючитиметься | бундючитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | бундючився | бундючилися |
Жіночий рід | бундючилася | |
Середній рід | бундючилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | бундючмося | |
2 особа | бундючся | бундючтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | бундючачись | |
Минулий час | бундючившись |