буржуа
БУРЖУА, невідм., ч. Особа, що належить до буржуазії. Надудлившись пива, європейські буржуа задумали танцювати (Н.-Лев., III, 1956, 233); Я тепер бачу і буржуа, й інтелігентів, і слуг, і робітників у звичайних обставинах (Л. Укр., V, 1956, 401); - Подивитись на якогось буржуа, капіталіста, ласуна - він зовсім втратив людську подобу (Ле, Міжгір'я, 1953, 116).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | буржуа | буржуа |
Родовий | буржуа | буржуа |
Давальний | буржуа | буржуа |
Знахідний | буржуа | буржуа |
Орудний | буржуа | буржуа |
Місцевий | на/у буржуа | на/у буржуа |
Кличний | буржуа | буржуа |