буркати
БУРКАТИ 1, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, розм. Говорити уривчасто і невиразно; бурмотати, мурмотіти. Мотя тільки іноді сердито буркала йому на відповідь якесь слово (Коз., Сальвія, 1959, 164); * Образно. Тут, коло його ніг, колисалися хвилі й буркали щось сумне (Коб., І, 1956, 394); Десь за Дніпром, поза білою тучею. Буркає грім дідуганом столітнім (Шпорта, Вибр., 1958, 53).
БУРКАТИ 2, аю, аєш, недок., перех., рідко. Те саме, що будити 1. - Так спи ж дома, Меджиде, - Ми буркать не будем (Г.-Арт., Байки.., 1958, 168).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | буркаю | буркаємо |
2 особа | буркаєш | буркаєте |
3 особа | буркає | буркають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | буркатиму | буркатимемо |
2 особа | буркатимеш | буркатимете |
3 особа | буркатиме | буркатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | буркав | буркали |
Жіночий рід | буркала | |
Середній рід | буркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | буркаймо | |
2 особа | буркай | буркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | буркаючи | |
Минулий час | буркавши |