бурливий
БУРЛИВИЙ, а, е. 1. Який бурлить, бушує; бурхливий (у 1 знач.). Перед ним.. розгорнулась горяна місцина.., як.. велетенські хвилі бурливого моря (Н.-Лев., IV, 1956, 170).
2. перен. Неспокійний, невгамовний. Його нам'єтність, сліпа і бурлива, як ціла його вдача, несподівано і нагло виросла до надзвичайної сили (Фр., V, 1951, 400); В неладі хатньому почувається якась бурлива нетерплячка (Л. Укр., II, 195І, 190).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бурливий | бурлива | бурливе | бурливі |
Родовий | бурливого | бурливої | бурливого | бурливих |
Давальний | бурливому | бурливій | бурливому | бурливим |
Знахідний | бурливий, бурливого | бурливу | бурливе | бурливі, бурливих |
Орудний | бурливим | бурливою | бурливим | бурливими |
Місцевий | на/у бурливому, бурливім | на/у бурливій | на/у бурливому, бурливім | на/у бурливих |