бігль
БІГЛЬ, -я, ч. Старовинна англійська порода гончих; біглі мають гарний нюх і використовуються насамперед для полювання на кроликів і зайців; дуже часто їх використовують на митниці для пошуку вибухових речовин; дуже активні й грайливі; складні в навчанні й вихованні, необхідно постійно тренувати собаку.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бігль | біглі |
Родовий | бігля | біглів |
Давальний | біглеві, біглю | біглям |
Знахідний | бігля | біглів |
Орудний | біглем | біглями |
Місцевий | на/у біглі, біглеві | на/у біглях |
Кличний | біглю | біглі |