бігучий
БІГУЧИЙ, а, е. 1. Який швидко біжить; прудкий, бистрий. [Михайло:] А у нас в'ятські, теж нічого коники бігучі (К.-Карий, II, 1960, 158); Бігучі річечки спускалися з гір, рили талий сніг (Мирний, III, 1954, 60).
2. Не стоячий; текучий, проточний. Тут водиця бігучая - трохи покупайся (Сл. Гр.).
3. Який швидко минає, проходить. Не шукай [руїн]: доба бігуча, Як усе, і їх пожерла! (Щог., Поезії, 1958, 258).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | бігучий | бігуча | бігуче | бігучі |
Родовий | бігучого | бігучої | бігучого | бігучих |
Давальний | бігучому | бігучій | бігучому | бігучим |
Знахідний | бігучий, бігучого | бігучу | бігуче | бігучі, бігучих |
Орудний | бігучим | бігучою | бігучим | бігучими |
Місцевий | на/у бігучому, бігучім | на/у бігучій | на/у бігучому, бігучім | на/у бігучих |