білуватий
БІЛУВАТИЙ, а, е. З білим відтінком, трохи білий. Снігову хмару можна зараз примітити, бо вона білувата (Сл. Гр.); Поснули вже тоді, як.. Волосожар на північній стороні догоряв і тремтів білуватим світлом (Мирний, І, 1949, 317); В його білуватих очах промайнув легкий, невміло прихований ляк (Ткач, Крута хвиля, 1956, 60).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | білуватий | білувата | білувате | білуваті |
Родовий | білуватого | білуватої | білуватого | білуватих |
Давальний | білуватому | білуватій | білуватому | білуватим |
Знахідний | білуватий, білуватого | білувату | білувате | білуваті, білуватих |
Орудний | білуватим | білуватою | білуватим | білуватими |
Місцевий | на/у білуватому, білуватім | на/у білуватій | на/у білуватому, білуватім | на/у білуватих |