більмо
БІЛЬМО, а, с. 1. Білувата пляма на роговій оболонці ока, яка спричиняється до сліпоти. На очах більма поробились (Котл., І, 1952, 104); Жан охоче.. почав оповідати, встромивши більма кудись в стіну, через стіл (Коцюб., II, 1955, 385); Він осліп і більмами не бачив, Як ідуть сусіди в партизани (Мал., І, 1956, 306);
* Образно. Як вони [шибки] гірко плачуть сьогодні.. По більмах вікна безупинно стікають сльози (Коцюб., II, 1955, 410); * У порівн. Над головою стояла сива мла, і крізь неї сліпим більмом дивилося жовте сонце (Панч, В дорозі, 1959, 47).
@ Як (мов і т. ін. ) більмо на оці [бути] - бути на заваді, дратувати. Козаки ніколи не корилися панові, податків не платили, і тому Драчів хутір для Щеньковського був як більмо на оці (Панч, Гомон. Україна, 1954, 107).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | більмо | більма |
Родовий | більма | більм |
Давальний | більму | більмам |
Знахідний | більмо | більма |
Орудний | більмом | більмами |
Місцевий | на/у більмі | на/у більмах |
Кличний | більмо | більма |