біляк
БІЛЯК, а, ч. 1. Заєць, що має біле хутро. Заєць-біляк на зиму змінює шерсть; // розм., рідко. Тварина білої масті, птах з білим оперенням. На ставі пишно Лебідь плив, А Гуси сірії край його поринали. "Хіба оцей біляк вас з глузду звів?" - Один Гусак загомонів (Греб., І, 1957, 44).
2. бот. Білий гриб. Як загадав боровик, - На всі гриби полковник..: Ой тим білякам Да на войну [війну] йти. Ой казали біляки. Що ми зроду козаки (Чуб., V, 1874, 1183).
3. заст., зневажл. Білогвардієць, білобандит. Це ж мій бойовий товариш! Разом біляків били! (Донч., І, 1956, 482).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | біляк | біляки |
Родовий | біляка | біляків |
Давальний | біляку, білякові | білякам |
Знахідний | біляк, біляка | біляки, біляків |
Орудний | біляком | біляками |
Місцевий | на/у біляку, білякові | на/у біляках |
Кличний | біляче, біляку | біляки |