бінокль
БІНОКЛЬ, я, ч. Оптичний прилад з двох паралельних, з'єднаних між собою зорових трубок для розглядання віддалених предметів. Вчора ходили ми на руїни вілли Тіберія, звідки такий чарівний краєвид на море, Везувій, Калабрію, острови і навіть Неаполь в бінокль видно (Коцюб., III, 1956, 331); Погодняк розглядав через бінокль розлогий гірський степ (Галан, Гори.., 1956, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бінокль | біноклі |
Родовий | бінокля | біноклів |
Давальний | біноклеві, біноклю | біноклям |
Знахідний | бінокль | біноклі |
Орудний | біноклем | біноклями |
Місцевий | на/у біноклі | на/у біноклях |
Кличний | біноклю | біноклі |