бісик
БІСИК, а, ч. Зменш. до біс 1 1. Коли зирк: він [чорт] сидить.. - А що, - кажу, - бісику, чого се такеньки зажурився? (Вовчок, VI, 1956, 265); * Образно. Бісик зухвалості раптом ускочив Жаку в груди. Жаку було весело, Жаку було радісно - захват переймав його (Смолич, Світанок... 1953, 347).
@ Бісики (бісик) в очах (в оці) [грають (грає і т. ін. )] - про веселий, грайливий настрій у когось. Буває [Маруся] часом страх сумна, А часом бісик в оці грає (Коцюб., І, 1955, 425); В очах [Люди] не горіли звичайні сміхотливі бісики (Донч., І, 1956, 508); Пускати (посилати, робити) бісики [оком (очима)] - кокетувати очима, заграваючи з ким-небудь. І кожна [панянка] навперейми перед подругою наряджалася якнайкраще, .. були й такі, що й бісики перед дзеркалом учились пускати (Мирний, III, 1954, 190).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бісик | бісики |
Родовий | бісика | бісиків |
Давальний | бісикові, бісику | бісикам |
Знахідний | бісика | бісиків |
Орудний | бісиком | бісиками |
Місцевий | на/у бісику, бісикові | на/у бісиках |
Кличний | бісику | бісики |