в'ючак
В'ЮЧАК, а, ч. В'ючна тварина. Не забарився встати й сам король - його пробудила челядь, що довго з в'ючаками вовтузилась (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 399); * Образно. Поводження козаків боляче вразило його самолюбство. Це був бунт, повстання худоби, в'ючаків проти хазяйської волі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | в'ючак | в'ючаки |
Родовий | в'ючака | в'ючаків |
Давальний | в'ючакові, в'ючаку | в'ючакам |
Знахідний | в'ючака | в'ючаків |
Орудний | в'ючаком | в'ючаками |
Місцевий | на/у в'ючаку, в'ючакові | на/у в'ючаках |
Кличний | в'ючаку | в'ючаки |