вайлуватість
ВАЙЛУВАТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. вайлуватий. Навіть вайлуватість, що була властива йому, зараз не могла приховати його внутрішньої неврівноваженості (Гур., Друзі.., 1959, 97).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вайлуватість | вайлуватості |
Родовий | вайлуватості, вайлуватости | вайлуватостей |
Давальний | вайлуватості | вайлуватостям |
Знахідний | вайлуватість | вайлуватості |
Орудний | вайлуватістю | вайлуватостями |
Місцевий | на/у вайлуватості | на/у вайлуватостях |
Кличний | вайлуватосте | вайлуватості |