валява
ВАЛЯВА, и, ж., діал. Велика кількість. Валявою йдуть люди (Сл. Гр.); // Безладне нагромадження чогось. Не пізнаю двора: Все в валяві - руїна на руїні! .. А де була теплиця - купа гною... (Стар., Поет. тв., 1958, 174); У валяві черленої дубини, У грамузді полін, дощок і брусся, Мов пелехатий величезний джміль, Гула на все Посулля пилорама (Вирган, Квіт. береги, 1950, 119).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | валява | валяви |
Родовий | валяви | валяв |
Давальний | валяві | валявам |
Знахідний | валяву | валяви |
Орудний | валявою | валявами |
Місцевий | на/у валяві | на/у валявах |
Кличний | валяво | валяви |