вандрівець
ВАНДРІВЕЦЬ, вця, ч., діал. Мандрівець. Барани з полонин дадуть нам [опришкам] печені.., А грошей достарчать вандрівців кишені (Пісні та романси.., II, 1956, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вандрівець | вандрівці |
Родовий | вандрівця | вандрівців |
Давальний | вандрівцеві, вандрівцю | вандрівцям |
Знахідний | вандрівця | вандрівців |
Орудний | вандрівцем | вандрівцями |
Місцевий | на/у вандрівці, вандрівцеві | на/у вандрівцях |
Кличний | вандрівцю | вандрівці |