вбачати
ВБАЧАТИ (УБАЧАТИ), аю, аєш, недок., ВБАЧИТИ (УБАЧИТИ), чу, чиш, док. 1. перех. і неперех. Сприймати зором, бачити. Вбачаю - марніє та й марніє Парася моя (Вовчок, І, 1955, 282); І вбачаю раннім часом Луг і поле й сіножать (Мал., II, 1956, 285); Я таки зараз як убачив - подумав: "Се вже не моя мати" (Вовчок, VI, 1956, 225); Коли поїдеш навпростець з Охтирки пісками важкими.., То вбачиш бір (Щог., Поезії, 1958, 359).
2. перех., в кому, в чому. Вважати кого-, що-небудь кимсь, чимсь. [Олеся:] Мамочко, голубочко! Ви у моїй розмові завжди вбачаєте якусь собі зневагу (Кроп., II, 1958, 294); З самого початку вбачали в ньому не стільки цезаря, скільки відважного авантюриста (Гончар, Таврія.., 1957, 662); В революційних масових піснях В. І. Ленін вбачав могутнє знаряддя виховання мас (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 14); Пан Крапивницький у кожному батракові, який поглядав на нього похмуро, вбачав свого найлютішого ворога - комуніста (Чорн., Визвол. земля, 1959, 26).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вбачаю | вбачаємо |
2 особа | вбачаєш | вбачаєте |
3 особа | вбачає | вбачають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вбачатиму | вбачатимемо |
2 особа | вбачатимеш | вбачатимете |
3 особа | вбачатиме | вбачатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вбачав | вбачали |
Жіночий рід | вбачала | |
Середній рід | вбачало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вбачаймо | |
2 особа | вбачай | вбачайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вбачаючи | |
Минулий час | вбачавши |