величаво
ВЕЛИЧАВО. Присл. до величавий. З чола свого шапку смушеву він [В. І. Ленін] стяг, Осяявши лоб величаво високий (Бажан, Роки, 1957, 246); Море близько, і він [Дніпро] тече повільно, величаво (Гончар, Таврія.., 1957, 656); Княгиня гордим поглядом глянула на Кобзу і величаво пішла у покої (Стор., І, 1957, 277); Він величаво розповідав щось (Ільч., Серце жде, 1939, 180).