верхній
ВЕРХНІЙ, я, є. 1. Який міститься, знаходиться зверху, вище чого-небудь; протилежне нижній. Свої пакунки поклав на верхню поличку (Коцюб., І, 1955, 428); Крізь верхні шибки, над білою завісою темнів стовбур сосни (Коз., Сальвія, 1959, 107); Очі загорілись і стали великі та круглі, тонкі ніздрі нервово тремтіли, і верхня губа засмикалась, а з-під неї - зуби білим рядком (Головко, II, 1957, 165).
2. Який одягається поверх вбрання. Дмитренко скинув з плечей верхнього балахона (Мирний, II, 1954, 265); Несміливо, закляклими пальцями зняли верхній одяг (Хижняк, Тамара, 1959, 167); //Який одягається поверх білизни. Денис нічого не сказав на таке нахваляння, а тільки мовчки став готуватися до поєдинку. Тугіше стяг на животі ременяку, скинув верхню сорочку (Тют., Вир, 1964, 234).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | верхній | верхня | верхнє | верхні |
Родовий | верхнього | верхньої | верхнього | верхніх |
Давальний | верхньому | верхній | верхньому | верхнім |
Знахідний | верхній, верхнього | верхню | верхнє | верхні, верхніх |
Орудний | верхнім | верхньою | верхнім | верхніми |
Місцевий | на/у верхньому, верхнім | на/у верхній | на/у верхньому, верхнім | на/у верхніх |