взувати
ВЗУВАТИ (УЗУВАТИ), аю, аєш, недок., ВЗУТИ (УЗУТИ), взую, взуєш, док., перех. 1. Надівати на ноги взуття. Ніна швидко взуває свої високі боти. (Донч., V, 1957, 328); - На, хоч мої старі чоботи узуй... (Мирний, II, 1954, 298).
2. Забезпечувати взуттям. В Кракові за барвисті гетьманки Бараболя одягнув і взув підполковника (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 264); І з-під рук її виходять заготовки для взуття.. В очі сяйва б'ють потоки... Взує Київ весь вона, комсомолка синьоока (Сос., Близька далина, 1960, 25).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | взуваю | взуваємо |
2 особа | взуваєш | взуваєте |
3 особа | взуває | взувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | взуватиму | взуватимемо |
2 особа | взуватимеш | взуватимете |
3 особа | взуватиме | взуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | взував | взували |
Жіночий рід | взувала | |
Середній рід | взувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | взуваймо | |
2 особа | взувай | взувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | взуваючи | |
Минулий час | взувавши |