виволікати
ВИВОЛІКАТИ, аю, аєш, недок., ВИВОЛОКТИ, очу, очеш; мин. ч. виволік, локла, ло; док., перех. Волочачи, витягати кого-, що-небудь звідкись за межі чогось або кудись. Швиденько виволікає [Мавка] з лісу чималу суху деревину (Л. Укр., III, 1952, 228); За хвилину жандарми виволікають надвір напівроздягнутого Семка, що шалено відбивається від них (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 91); Тоня вдалась і справді красна: невід був повнісінький.. Рибалки насилу виволокли її на берег (Н.-Лев., II, 1956, 249); Засапавшись, [Лодиженко] виволік колеса на рейки і з великим зусиллям прилагодив площадку (Ле, Міжгір'я, 1953, 283).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виволікаю | виволікаємо |
2 особа | виволікаєш | виволікаєте |
3 особа | виволікає | виволікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виволікатиму | виволікатимемо |
2 особа | виволікатимеш | виволікатимете |
3 особа | виволікатиме | виволікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виволікав | виволікали |
Жіночий рід | виволікала | |
Середній рід | виволікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виволікаймо | |
2 особа | виволікай | виволікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виволікаючи | |
Минулий час | виволікавши |